Валентин Ничипоренко: «Верховну Раду потрібно обирати кожні два роки»

Політичне життя України настільки стрімке і непередбачуване, що прогнозувати наперед на кілька місяців не беруться навіть найдосвідченіші політологи. З початку 2016 року суспільство стало свідком спроби відставки Кабміну, спроби проведення так званого «третього Майдану», непорозумінь та інтриг у складі парламентської коаліції. Закономірно, що неспокійне політичне життя викликає багато запитань у суспільстві, зокрема, і у жителів нашого округу. Тому, користуючись нагодою, ми попросили народного депутата України Валентина Ничипоренка відповісти на питання, які найбільше турбують сьогодні черкащан.

Валентине Миколайовичу, як  Ви прокоментуєте те, що парламент не зміг відправити у відставку уряд, та які Ваші прогнози щодо переформатування Кабміну?

Передусім варто зазначити те, що  коаліцією не була запропонована альтернатива діючому уряду, який намагалися відправити у відставку. В разі незадоволення роботою уряду нормальною є практика, коли одразу пропонується новий склад уряду, новий Прем’єр - і тоді депутати обирають, що краще. А в нашому випадку, якби Верховна Рада відправила би Кабмін у відставку, це означало би тільки одне – діючий уряд все одно продовжував би виконувати свої обов’язки, поки не знайшлися б нові кандидатури. Безумовно, я вважаю, що Кабмін відпрацював незадовільно. Прем’єр-міністра потрібно було відправляти у відставку. Але при умові, що депутатам коаліція запропонувала б прийнятну кандидатуру нового Прем’єра. В кулуарах Верховної Ради найреальнішою кандидатурою на посаду нового керівника Уряду називали міністра фінансів України Наталію Яресько. Але ж таке призначення абсолютно нічого не змінює! По-перше, саме Наталія Яресько, як міністр фінансів, є одним з головних ініціаторів політики підвищення тарифів на комунальні платежі для населення, відміни спецрежиму для сільгоспвиробників, введення касових апаратів для підприємців всіх категорій, саме вона найактивніше виступає за зменшення соціальних виплат. Чим політика такого нового Прем’єра відрізнялася б від політики сьогоднішнього Уряду? Абсолютно нічим. Тим більше, що рішення на засіданнях Уряду приймаються колегіально.

Зараз навколо цього питання багато політичних спекуляцій і складно щось прогнозувати. На призначення нового уряду вирішальний вплив має БПП – найбільша фракція парламенту. Взагалі, я вважаю, що в першу чергу перед Україною мав би звітувати не Уряд, а лідери партій, які входять в коаліцію, тому що міністерські посади були поділені за квотами саме між цими політичними силами – БПП, «Народним фронтом», «Батьківщиною», «Самопоміччю» та Радикальною партією. Вони мали би не слухати та критикувати звіт уряду, а самі повинні були прозвітуватися, як працювали їх представники, за яких вони відповідальні. Невже ці партії не бачили раніше незадовільну роботу своїх міністрів? То треба було раніше відкликати їх з Кабміну. Натомість знову відбуваються звичайні торги та політичні спекуляції. Прогнозу щодо можливого оновлення уряду наразі дати не можу.

Неодностайне голосування за відставку уряду призвело до коаліційної кризи. Які наслідки розвалу коаліції, чи вірогідні позачергові вибори до Верховної Ради?

Якщо коаліція офіційно розпадеться – звичайно, будуть дострокові вибори. Я до цього ставлюся абсолютно спокійно. Розмови про те, що на вибори йде багато грошей з бюджету, не відповідають дійсності, особливо якщо порівняти витрати на вибори з тими сумами, які в нашій країні щоденно крадуть та недоцільно використовують. Кому вибори обійдуться дорого – так це політичним партіям, бо їм знов доведеться витрачатися на передвиборчу кампанію, в тому числі і на підкуп виборців, а потім торгуватися за місця в уряді. Більше того, я вважаю, що зараз потрібні не лише позачергові вибори, - а вибори до Верховної Ради повинні бути черговими кожні 2 роки. Тому що коли партії приходять в Раду на п’ять років, чотири роки нічого не роблять, займаються договорняками, а потім за рік до виборів починають працювати, і то не всі. Вважаю, що було б непогано, щоб політсила розуміла, що обрана на короткий термін, а тому потрібно працювати, адже наступного разу вона може просто не потрапити у парламент. Також завдяки виборам раз на два роки у партій відпала би мотивація щодо підкупу виборців, адже за цей час гроші, вкладені в підкуп, не відпрацюються. Але так про вибори думають, крім мене, ще хіба  кілька депутатів в Раді. Особисто я не боюся виборів – кожні вибори це оцінка людьми праці депутата. Для мене депутатство - не самоціль, але мої діти живуть в Україні і будуть тут жити, тому мені хочеться, щоб наша держава стала кращою.

На Вашу думку, чого очікувати найближчим часом в економіці України?

Зараз багато розповідають про вдалі реформи, але я не бачу результатів цих реформ, і тому не бачу передумов для стабілізації економіки. Не знаю, чи є десь ще у світі така багата країна, як Україна – у нас 2/3 запасів чорнозему, є своя нафта, газ, залізна руда, інша сировина. Все є. Нема, на жаль, лише чесних, потужних лідерів. Тому я не бачу сьогодні людини, яка дійсно зможе вивести країну із корупції, розпочати реальні, необхідні людям реформи. Наша економіка найближчим часом не стабілізується. А ті розмови про реформи, що ми чуємо з телеекранів, - це лише політичний піар.

Валентине Миколайовичу, як ви ставитесь до спроб організувати так званий «третій Майдан»?

Дуже правильно поставлене питання – «так званий». Бо недавні спроби - це не був Майдан, тому в результаті - як він почався, так і закінчився. Майдан неможливо організувати, він виникає стихійно. Окрім цього, до даного мітингу хотіли залучити воїнів АТО. Але самі лише військові не можуть  організувати революцію, Майдан виникає стихійно, з народу, а військовослужбовці - це лише частина народу. Наприклад, у Революції Гідності брали участь афганці, але вони не були організаторами. Тому я вважаю, що спроба «третього Майдану» - це була чергова спроба дестабілізації ситуації в країні, з якої нічого не вийшло. Дякуючи Богу, народ в нас розумний.

Уже пройшло досить багато часу, щоб влада могла показати результати обіцяної боротьби з корупцією, чи вважаєте Ви ефективною нову діяльність антикорупційних органів?

Нічого нового тут не скажу. Всі бачать, що в нас лише множаться антикорупційні органи, а насправді нема ніякої боротьби з корупцією. Мало хто знає, скільки у нас є сьогодні таких органів, і скільки їх ще буде створено. На мою думку, антикорупційний орган має бути один – але якісний та ефективний. А від того, що  антикорупційних структур багато, і вони почнуть між собою сперечатися, хто  головніший, користі не буде. Те, що в Україні не борються з корупцією, доводить ще й міжнародний рейтинг, у якому наша держава за останній час опустилися ще нижче. Якби боротьба з корупцією в Україні була - люди б це відчули.

Нещодавно були прийняті закони, необхідні для безвізового режиму з ЄС. Чи голосували ви за них та чи потрібно це Україні?

Я проголосував за ті закони, які стосувалися винятково безвізового режиму. Але справа в тому, що у багато «безвізових» законів «під шумок» вставили інші різнопланові зміни, які напряму стосуються життєдіяльності  країни, українців,  згідно яким люди будуть жити ще гірше. От і вийшли закони «2 в 1» - добре і погане. Вважаю це спекуляцією, тому  за ті закони, які стосувались погіршення життя людей, я не голосував. Що стосується конкретно безвізового режиму – тут варто звернути увагу на можливість поїздок українців за кордон. Зауважте, цей режим не передбачає дозвіл на роботу у Європі, це лише  покращення для туристів, яким не доведеться платити за візи. Але ті, хто сьогодні їздить в Європу, мають можливість знайти 60 доларів на відкриття візи. А кому ця сума завелика - той і не поїде в Європу, бо там лише на один день треба мінімум 100 доларів. Це й раніше було не по кишені більшості українців, а після зростання курсу долара тим паче. Наприклад, місячної зарплати вчителя не вистачить навіть на квиток до Європи. Тому для наших людей наявність безвізового режиму не має значення. Та ще й сам Євросоюз чітко заявив - доки Україна не почне боротися з корупцією, не буде ніякого безвізового режиму. І правда, навіщо їм відкривати ворота для наших корупціонерів? Тому розмовами на тему безвізового режиму просто відволікають увагу людей. Це не те, що може дати якийсь вагомий результат для України. Ось уявіть, що фермер обробляє  1000 га землі, сіє пшеницю, буряк і т.д., а до нього підходить агроном і каже – а давайте зробимо грядку на 2 сотки і будемо саджати картоплю. Це добре, але не має вирішального значення. До речі, я хоча й маю за посадою депутата дипломатичний паспорт з 2012 року, але жодного разу не був за цей час в Європі  - і нормально себе почуваю. Безумовно, безвізовий  режим це непогано, але це не першочергове завдання.  Такий розголос цієї теми - лише для відволікання уваги людей, мовляв, «подивіться, чого ми досягли». А «чого ми досягли» – люди бачать і відчувають по своїх гаманцях.