Валентин Ничипоренко: «Зустрічі з громадами потрібні кожному народному депутату»

5 липня відбулася прес-конференція народного депутата України Валентина Ничипоренка. Представники засобів масової інформації округу зібралися, щоб дізнатися про результати масштабного туру депутата населеними пунктами області, та передати читачам своїх видань подяку від народного депутата за щире спілкування та натхнення, яке він отримав на зустрічах з жителями Черкащини. Зустріч Валентина Миколайовича з журналістами традиційно перетворилася у відверту розмову про найактуальніші питання, що ставилися під час туру, а також про роботу у Верховній Раді та на окрузі.

 За два місяці Валентин Миколайович Ничипоренко зробив здавалося б неможливе, те, що до нього за двадцять років не робив в області жоден жоден депутат - об’їхав майже всі населені пункти нашого округу. Спочатку зустрічі проводилися у районних центрах, зокрема, окремо Валентин Ничипоренко зустрічався з представниками освітньої галузі кожного району, з лікарями та підприємцями. А в кінці травня розпочався тур по селах округу, який виявився дуже насиченим та напруженим, адже Валентин Миколайович часто їхав на округ одразу після засідань в сесійному залі Ради чи у парламентському комітеті. Як правило, за один день встигав побувати у кількох селах. Трапились і незаплановані зміни у графіку – чотири села Валентин Миколайович не відвідав (через важливі громадські обговорення медичної реформи та зустріч з Міністром фінансів щодо фінансування нашого округу), але обов’язково побуває там у вересні. Загалом зустрічі з селянами охопили 109 сільських рад, тобто, близько 120 сіл. Враженнями про результати цього туру Валентин Миколайович поділився під час прес-конференції.

Валентине Миколайовичу, Ви вже не вперше зустрічаєтеся з громадами, адже і під час передвиборчої кампанії не раз об’їздили весь округ. З чим люди приходять на зустрічі – просто послухати, поспілкуватися, чи щось попросити? Чи змінився настрій в людей?

 В кожному селі я почув одну і ту ж фразу – «Вперше ми побачили депутата, який діє після виборів, а не лише до них». Якщо порівнювати з часами передвиборчої кампанії – звісно, люди стали менш політично агресивні, адже завжди після виборів активність виборців знижується. Помітив, що люди зараз дещо зневірені в завтрашньому дні, тому що вони після виборів не побачили світло в кінці тунелю. Люди не вірять телебаченню, де говориться про економічне зростання, тому що вони відкривають свій холодильник – і бачать, що ніякого зростання нема. Тому часто на зустрічах їхні питання були, власне, і не питаннями, а криком душі. Попри це, люди скрізь зустрічали мене доброзичливо, радісно. Стосовно прохань – їх стало набагато менше, ніж під час передвиборчої кампанії. Адже працює система, яку я почав створювати ще перед виборами: я сам виділяю кошти на населені пункти, не чекаючи прохань, а громада вирішує, куди їх використати. Безперечно, неможливо допомогти кожному, тому що перш за все ці кошти використовуються на найнеобхідніше для громади. Тим паче, більше дієво, коли люди звертаються не до мене особисто під час зустрічей, а через мої приймальні народного депутата, де всі звернення реєструються, і про них не забувають. Мені подобаються зустрічі з людьми ще й тим, що під час них я розумію, які законопроекти подавати в Раду. Прості люди мені дають ідеї, виходячи зі своїх конкретних проблем, про які інакше я би і не зміг дізнатися. Тому я дуже вдячний всім жителям нашого округу, які знайшли час і можливість прийти на наші зустрічі. Такі зустрічі з громадами потрібні кожному депутату, щоб його вважали не просто «депутатом Верховної Ради», а саме «народним депутатом».

Громадські ради, які утворені Вами на місцях, зараз і справді активно діють, розподіляють надані Вами кошти. Чи досягнули Ви того, що прагнули під час створення громадських рад?

Ради почали створюватися одночасно в усіх райцентрах, всі вони працюють зараз, хоча й по-різному. Активна робота ведеться в Жашкові, Звенигородці, Ватутіному і Лисянці. Менш активно поки що - в Маньківці і Тальному, але скоро і ці райони «підтягнуться». Зараз кошти йдуть на так звані захищені статті – наприклад, встановлюються вікна в садочках, школах тощо. Коли першочергові проблеми громади буде вирішено, громадська рада буде розглядати інші звернення від людей чи організацій, і своїми рішеннями виділяти їм кошти. Я та мої представники на місцях контролюємо, щоб гроші не витрачалися на дурниці. Наприкінці року ми прозвітуємо і оприлюднимо інформацію про конкретні справи по кожному населеному пункту. Цьому питанню варто також присвятити окрему прес-конференцію, запросили голів цих рад. А зараз робота громадських рад успішно триває.

Валентине Миколайовичу, Ви безпартійний, але входите у фракцію більшості. При цьому, якщо прослідкувати за Вашими голосуваннями в Раді, можна помітити, що по деяким питанням Ви маєте свою особисту позицію. Чому?

Тому що є принципові питання, стосовно яких я голосую так, як вважаю за потрібне. Тобто – у інтересах моїх виборців, дотримуючись моєї передвиборчої програми. Треба враховувати реалії сьогодення. Сьогодні опозиція у Раді бездіяльна. Але, попри мою фракційну приналежність, можу сказати, що я політично незалежний.

Привертає увагу Ваша ініціатива щодо збереження медичних закладів і малокомплектних шкіл. Чи справді це доцільно?

Питання щодо збереження шкіл вирішую не я, а територіальні громади. А я зобов’язаний захищати рішення громади, навіть якщо воно не співпадає з моєю думкою. Звісно, я можу переконувати, доводити, але вирішити можуть лише самі люди, як це передбачено законодавством. Я допомагаю людям організуватися, зібратися, провести громадське обговорення. Так само і представники влади мають можливість приїхати і переконати людей у доцільності реорганізації шкіл. І яке б рішення не винесли територіальні громади, я буду його захищати. Щодо медицини, то я так само допомагав людям провести громадські обговорення. Але питання впровадження в районах медичної реформи вповноважені вирішити місцеві ради. Оскільки більшість людей наразі проти реформування і вважають його недоречним, моїм обов’язком було допомогти людям донести їх думку до депутатів райрад. Я завжди підтримуватиму рішення громад, бо ці люди мене обрали, довірилися мені.

Валентине Миколайовичу, до Вас часто звертаються чорнобильці стосовно питань їх соціального захисту, ситуацій, коли роками не виконуються рішення суду, важко зібрати необхідні довідки для оформлення пенсій і т.д. Чи можете Ви як народний депутат допомогти?

Так, ми намагаємося допомагати чорнобильцям. Чи вдасться зробити багато – не знаю. Але якщо нічого не робити, то точно нічого не вдасться. Тому таким людям допомагають юристи з моєї команди, ми звертаємось в Пенсійний фонд, інші установи, адже змінюється законодавство, і часто в людей документи не в порядку. Мої помічники зустрічаються з чорнобильцями, допомагають з документами, і вже під моїм депутатським контролем ми будемо змушувати органи виконувати належне, щоб людей не відправляли по інстанціях і не годували незаконними відмовками. Масово це зробити не вийде, враховуючи незалежні від мене причини, але комусь ми точно допоможемо – і це вже буде добре.

Губернатор Черкащини виступив з ініціативою «Купуй черкаське», а як Ви як черкащанин до цього ставитеся?

Це гарна ідея, але скажу як підприємець з досвідом - її не так просто реалізувати. Споживачі, щоб купувати черкаське, повинні мати гарну мотивацію. Один лозунг не допоможе, потрібно мати реальну дієву програму. Наприклад, збільшувати робочі місця, що в результаті збільшить прибутки виробників, а отже податки, і тому ці податки мають спрямовуватися на покращення доріг, інших інфраструктур області. Якщо споживачі це розумітимуть, вони матимуть мету купувати черкаське, їм це буде приємно. І взагалі, соціальна відповідальність товаровиробників має бути на рівні всієї країни.

У Ваших очах, Валентине Миколайовичу, палає вогник азарту – певно, Вам подобається бути народним депутатом? Чи плануєте балотуватися знову?

Коли я починаю нову справу, завжди відчуваю азарт. Так складалося у мене по життю – якщо я беруся щось робити, то повинен це зробити якнайкраще. Чи подобається мені в Раді? Чесно кажучи, як коли. Коли розглядають нормальні законопроекти – подобається, коли довго сидять над дрібницями чи впусту розмовляють, а тим паче влаштовують бійки, - не подобається. Не подобається, коли депутати замість реальної роботи намагаються покрасуватися перед телекамерами, щоб їх побачили виборці у далеких селах, та підвищити таким чином свій рейтинг. Але є багато чого, що мені подобається в парламентській роботі, поки що я не розчарувався. Роботи багато – і округ, і сесії, і біганина по інстанціях. Хоча депутатів відпускають на канікули аж до осені, я тиждень відпочину в Україні, в Карпатах, а потім знову порину в роботу. Усім людям в їх роботі щось подобається, а щось ні. Але як би не було важко, якщо є результат – варто щось робити. Для мене найважливішою метою є підняття рівня життя жителів нашого округу, і я продовжую працювати для людей, які обрали мене депутатом. Чи йтиму ще в Раду? Життя покаже. Якщо навіть не піду, у мене є чим займатися, буду будувати санаторії, спортивні комплекси для дітей.

А на закінчення нашої розмови хочу ще раз щиро подякувати кожному, хто приходив на зустрічі під час туру. Виборці дають мені наснагу та визначають напрямки моєї роботи. Хочу нагадати, що для зв’язку зі мною ви завжди можете звертатися у приймальні народного депутата.