Благодійна діяльність

Подяка від Ватутінської міської організаціїї ветеранів війни та праці

Подяка від Тальнівської школи-інтерната

Дарунок для сільської школи

Наприкінці зими у Подібнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів, що на Маньківщині, завітав Валентин Федорович Балабак, представник народного депутата Валентина Ничипоренка. Корисний дарунок від імені Валентина Миколайовича отримала школа – аж 16 комплектів учнівських парт, стільці та дошку, що добре будуть пасувати до шкільного інтер’єру.

Валентин Федорович зазначив, що в планах депутата - продовження співпраці з громадою виборчого округу, допомога у вирішенні соціально-економічних питань. Виконком сільської ради та дирекція школи щиро вдячні Валентину Миколайовичу і зазначають, що вперше депутатом від нашого округу стала дієва та турботлива людина: «Він добре спрямував свою діяльність в окрузі, тісно співпрацюючи з територіальними громадами не словом, а ділом».

Врятувати наймолодшого жителя села

Народжуваність в українських селах наразі досить низька. Молодь переважно прагне виїхати до міст, адже там більше шансів знайти роботу, влаштувати сімейне життя. Тому коли завітав лелека у Мизинівку Звенигородського району, раділи не лише батьки та родичі новонародженого хлопчика, а й усе село. Арсенчик Хуторний, наче маленьке сонечко, осяяв та зігрів душі односельчан. Але трапилось лихо – дитину спіткала хвороба.

Усі сили докладались заради порятунку, у кожній хаті люди вимолювали виздоровлення Арсенію. І якою ж потрібною стала фінансова допомога на лікування, яку надав народний депутат Валентин Ничипоренко! «Знаємо, що Валентин Миколайович традиційно опікується хворими дітьми. Щиро вдячні, що відгукнувся і на наше прохання про допомогу», - дякують батьки Арсена та усі жителі села, очікуючи на повне одужання дитини. Адже цей хлопчик для Мизинівки – символ надії на майбутнє та відродження села.

Вдячні за врятоване життя

В нашій сім’ї сталася велика біда - захворів мій син Михайло 1984 року народження. Хвороба привела до цирозу печінки, лікарі сказали робити пересадку. А для цього, звісно ж, потрібні були великі кошти, яких у мене не було. Довелося продати будинок, в якому ми проживали, але і цих коштів не вистачало.

Допомагали всі родичі, знайомі, жителі району, яким не байдуже було наше горе. Для того, щоб зробити операцію, потрібно було знайти донора. Моя печінка не підійшла, і на допомогу прийшов мій молодший син Григорій. Але після тривалої реабілітації з’явились ускладнення, і знову потрібні були великі кошти на лікування. Тоді я звернулась до Валентина Миколайовича Ничипоренка, він став моєю останньою надією. Від усієї душі дякуємо йому за підтримку і допомогу!

Галина Питель. смт. Маньківка