Громадські приймальні

Ватутіне

Адреса:  20250 м. Ватутіне, Площа Леніна 1, офіс 13
Телефон для попереднього запису:  067-665-19-50, 063-15-16-895
Дні прийому:  понеділок та середа з 9-00 до 13-00

Жашків

Адреса:  19200, м. Жашків, вул. Костромська, 17
Телефон для попереднього запису:  097-554-69-23, 04747 618 43
Дні прийому:  понеділок та четвер з 9-00 до 13-00

Звенигородка

Адреса:  20200, м.Звенигородка, Проспект Шевченка, 63/3
Телефон для попереднього запису:  096-707-88-65
Дні прийому:  понеділок та середа з 9-00 до 13-00

Лисянка

Адреса:  19300, смт. Лисянка, Площа Миру, 27
Телефон для попереднього запису:  6-19-36
Дні прийому:  понеділок та четвер з 9-00 до 13-00

Маньківка

Адреса:  20100, смт. Маньківка, Маньківська селищна рада, вул. Шевченка, 9 каб. №10
Телефон для попереднього запису:  6-16-46
Дні прийому:  вівторок та четвер з 9-00 до 13-00

Тальне

Адреса:  20400, м. Тальне вул. Гагаріна, 38
Телефон для попереднього запису:  3-26-52
Дні прийому:  вівторок та четвер з 9-00 до 13-00

Новини

Валентин Ничипоренко: «Зустрічі з громадами потрібні кожному народному депутату»


5 липня відбулася прес-конференція народного депутата України Валентина Ничипоренка. Представники засобів масової інформації округу зібралися, щоб дізнатися про результати масштабного туру депутата населеними пунктами області, та передати читачам своїх видань подяку від народного депутата за щире спілкування та натхнення, яке він отримав на зустрічах з жителями Черкащини. Зустріч Валентина Миколайовича з журналістами традиційно перетворилася у відверту розмову про найактуальніші питання, що ставилися під час туру, а також про роботу у Верховній Раді та на окрузі.

 За два місяці Валентин Миколайович Ничипоренко зробив здавалося б неможливе, те, що до нього за двадцять років не робив в області жоден жоден депутат - об’їхав майже всі населені пункти нашого округу. Спочатку зустрічі проводилися у районних центрах, зокрема, окремо Валентин Ничипоренко зустрічався з представниками освітньої галузі кожного району, з лікарями та підприємцями. А в кінці травня розпочався тур по селах округу, який виявився дуже насиченим та напруженим, адже Валентин Миколайович часто їхав на округ одразу після засідань в сесійному залі Ради чи у парламентському комітеті. Як правило, за один день встигав побувати у кількох селах. Трапились і незаплановані зміни у графіку – чотири села Валентин Миколайович не відвідав (через важливі громадські обговорення медичної реформи та зустріч з Міністром фінансів щодо фінансування нашого округу), але обов’язково побуває там у вересні. Загалом зустрічі з селянами охопили 109 сільських рад, тобто, близько 120 сіл. Враженнями про результати цього туру Валентин Миколайович поділився під час прес-конференції.

Валентине Миколайовичу, Ви вже не вперше зустрічаєтеся з громадами, адже і під час передвиборчої кампанії не раз об’їздили весь округ. З чим люди приходять на зустрічі – просто послухати, поспілкуватися, чи щось попросити? Чи змінився настрій в людей?

 В кожному селі я почув одну і ту ж фразу – «Вперше ми побачили депутата, який діє після виборів, а не лише до них». Якщо порівнювати з часами передвиборчої кампанії – звісно, люди стали менш політично агресивні, адже завжди після виборів активність виборців знижується. Помітив, що люди зараз дещо зневірені в завтрашньому дні, тому що вони після виборів не побачили світло в кінці тунелю. Люди не вірять телебаченню, де говориться про економічне зростання, тому що вони відкривають свій холодильник – і бачать, що ніякого зростання нема. Тому часто на зустрічах їхні питання були, власне, і не питаннями, а криком душі. Попри це, люди скрізь зустрічали мене доброзичливо, радісно. Стосовно прохань – їх стало набагато менше, ніж під час передвиборчої кампанії. Адже працює система, яку я почав створювати ще перед виборами: я сам виділяю кошти на населені пункти, не чекаючи прохань, а громада вирішує, куди їх використати. Безперечно, неможливо допомогти кожному, тому що перш за все ці кошти використовуються на найнеобхідніше для громади. Тим паче, більше дієво, коли люди звертаються не до мене особисто під час зустрічей, а через мої приймальні народного депутата, де всі звернення реєструються, і про них не забувають. Мені подобаються зустрічі з людьми ще й тим, що під час них я розумію, які законопроекти подавати в Раду. Прості люди мені дають ідеї, виходячи зі своїх конкретних проблем, про які інакше я би і не зміг дізнатися. Тому я дуже вдячний всім жителям нашого округу, які знайшли час і можливість прийти на наші зустрічі. Такі зустрічі з громадами потрібні кожному депутату, щоб його вважали не просто «депутатом Верховної Ради», а саме «народним депутатом».

Громадські ради, які утворені Вами на місцях, зараз і справді активно діють, розподіляють надані Вами кошти. Чи досягнули Ви того, що прагнули під час створення громадських рад?

Ради почали створюватися одночасно в усіх райцентрах, всі вони працюють зараз, хоча й по-різному. Активна робота ведеться в Жашкові, Звенигородці, Ватутіному і Лисянці. Менш активно поки що - в Маньківці і Тальному, але скоро і ці райони «підтягнуться». Зараз кошти йдуть на так звані захищені статті – наприклад, встановлюються вікна в садочках, школах тощо. Коли першочергові проблеми громади буде вирішено, громадська рада буде розглядати інші звернення від людей чи організацій, і своїми рішеннями виділяти їм кошти. Я та мої представники на місцях контролюємо, щоб гроші не витрачалися на дурниці. Наприкінці року ми прозвітуємо і оприлюднимо інформацію про конкретні справи по кожному населеному пункту. Цьому питанню варто також присвятити окрему прес-конференцію, запросили голів цих рад. А зараз робота громадських рад успішно триває.

Валентине Миколайовичу, Ви безпартійний, але входите у фракцію більшості. При цьому, якщо прослідкувати за Вашими голосуваннями в Раді, можна помітити, що по деяким питанням Ви маєте свою особисту позицію. Чому?

Тому що є принципові питання, стосовно яких я голосую так, як вважаю за потрібне. Тобто – у інтересах моїх виборців, дотримуючись моєї передвиборчої програми. Треба враховувати реалії сьогодення. Сьогодні опозиція у Раді бездіяльна. Але, попри мою фракційну приналежність, можу сказати, що я політично незалежний.

Привертає увагу Ваша ініціатива щодо збереження медичних закладів і малокомплектних шкіл. Чи справді це доцільно?

Питання щодо збереження шкіл вирішую не я, а територіальні громади. А я зобов’язаний захищати рішення громади, навіть якщо воно не співпадає з моєю думкою. Звісно, я можу переконувати, доводити, але вирішити можуть лише самі люди, як це передбачено законодавством. Я допомагаю людям організуватися, зібратися, провести громадське обговорення. Так само і представники влади мають можливість приїхати і переконати людей у доцільності реорганізації шкіл. І яке б рішення не винесли територіальні громади, я буду його захищати. Щодо медицини, то я так само допомагав людям провести громадські обговорення. Але питання впровадження в районах медичної реформи вповноважені вирішити місцеві ради. Оскільки більшість людей наразі проти реформування і вважають його недоречним, моїм обов’язком було допомогти людям донести їх думку до депутатів райрад. Я завжди підтримуватиму рішення громад, бо ці люди мене обрали, довірилися мені.

Валентине Миколайовичу, до Вас часто звертаються чорнобильці стосовно питань їх соціального захисту, ситуацій, коли роками не виконуються рішення суду, важко зібрати необхідні довідки для оформлення пенсій і т.д. Чи можете Ви як народний депутат допомогти?

Так, ми намагаємося допомагати чорнобильцям. Чи вдасться зробити багато – не знаю. Але якщо нічого не робити, то точно нічого не вдасться. Тому таким людям допомагають юристи з моєї команди, ми звертаємось в Пенсійний фонд, інші установи, адже змінюється законодавство, і часто в людей документи не в порядку. Мої помічники зустрічаються з чорнобильцями, допомагають з документами, і вже під моїм депутатським контролем ми будемо змушувати органи виконувати належне, щоб людей не відправляли по інстанціях і не годували незаконними відмовками. Масово це зробити не вийде, враховуючи незалежні від мене причини, але комусь ми точно допоможемо – і це вже буде добре.

Губернатор Черкащини виступив з ініціативою «Купуй черкаське», а як Ви як черкащанин до цього ставитеся?

Це гарна ідея, але скажу як підприємець з досвідом - її не так просто реалізувати. Споживачі, щоб купувати черкаське, повинні мати гарну мотивацію. Один лозунг не допоможе, потрібно мати реальну дієву програму. Наприклад, збільшувати робочі місця, що в результаті збільшить прибутки виробників, а отже податки, і тому ці податки мають спрямовуватися на покращення доріг, інших інфраструктур області. Якщо споживачі це розумітимуть, вони матимуть мету купувати черкаське, їм це буде приємно. І взагалі, соціальна відповідальність товаровиробників має бути на рівні всієї країни.

У Ваших очах, Валентине Миколайовичу, палає вогник азарту – певно, Вам подобається бути народним депутатом? Чи плануєте балотуватися знову?

Коли я починаю нову справу, завжди відчуваю азарт. Так складалося у мене по життю – якщо я беруся щось робити, то повинен це зробити якнайкраще. Чи подобається мені в Раді? Чесно кажучи, як коли. Коли розглядають нормальні законопроекти – подобається, коли довго сидять над дрібницями чи впусту розмовляють, а тим паче влаштовують бійки, - не подобається. Не подобається, коли депутати замість реальної роботи намагаються покрасуватися перед телекамерами, щоб їх побачили виборці у далеких селах, та підвищити таким чином свій рейтинг. Але є багато чого, що мені подобається в парламентській роботі, поки що я не розчарувався. Роботи багато – і округ, і сесії, і біганина по інстанціях. Хоча депутатів відпускають на канікули аж до осені, я тиждень відпочину в Україні, в Карпатах, а потім знову порину в роботу. Усім людям в їх роботі щось подобається, а щось ні. Але як би не було важко, якщо є результат – варто щось робити. Для мене найважливішою метою є підняття рівня життя жителів нашого округу, і я продовжую працювати для людей, які обрали мене депутатом. Чи йтиму ще в Раду? Життя покаже. Якщо навіть не піду, у мене є чим займатися, буду будувати санаторії, спортивні комплекси для дітей.

А на закінчення нашої розмови хочу ще раз щиро подякувати кожному, хто приходив на зустрічі під час туру. Виборці дають мені наснагу та визначають напрямки моєї роботи. Хочу нагадати, що для зв’язку зі мною ви завжди можете звертатися у приймальні народного депутата.

Квітневі зустрічі депутата

На початку квітня в нашому окрузі відбулася незвична для останніх 15-20 років, але очікувана подіядо жителів кількох районів Черкащини завітав народний депутат України Валентин Ничипоренко

Перерва між сесіями Верховної Ради була зовсім короткою, тому зустрічі депутата з виборцями округу стали насиченими, але  разом з тим – цікавими та корисними. Протягом квітня Валентин Миколайович побував у Тальному, Звенигородці, Лисянці, Маньківці, Ватутіному та Жашкові. У кожному місті було проведено кілька зустрічей: загальні -  у районних будинках культури, а також за професійною спрямованістю – окремо з освітянами, медиками, підприємцями та сільгоспвиробниками кожного району. Таким чином проводити зустрічі депутат вирішив з метою якомога повного розуміння поточних проблем та потреб округу у кожній сфері, а також для налагодження системної роботи зі зверненнями громадян. Тим більше, що вже минув певний час депутатської роботи, можна поділитися думками з того чи іншого питання, розповісти, як працює Верховна Рада, чим займається депутат та як збирається надалі співпрацювати з округом.

Робота у Верховній Раді України: відповідальність  перед людьми

Надзвичайно цікаво жителям Черкащини було дізнатися з перших вуст про роботу Верховної Ради України. Адже те, що показують нам по телебаченню, не завжди відповідає дійсності. Валентин Ничипоренко висловив занепокоєння з  приводу того, що Верховна Рада України  майже не працювала.

–Мені не подобаються постійні блокування. Парламент повинен працювати.  Я провів у Верховній Раді консультації з усіма політичними силами, і представники деяких з них мені відверто заявили, що вони мають на меті блокування трибуни. Але ж я йшов до парламенту, щоб працювати над законами, які сьогодні потрібні громаді.

Я жодного разу не брав участі у блокуванні Верховної Ради, хоча перше блокування підтримував морально, адже його метою було особисте голосування депутатів. Сьогодні «кнопкодавства» вже майже відсутнє – все контролюється. Та чомусь знову і знову знаходяться  причини для блокувань. До того ж, окрім особистого голосування,  має ставитися питання про те, що депутат зобов’язаний ходити на роботу, – розповів Валентин Миколайович, -  зазначивши, що не пропускає жодного сесійного засідання, і за найважливіші для суспільства закони завжди  голосуватиме, враховуючи побажання жителів свого округу.

- Так, я сьогодні співпрацюю з більшістю, хоча і не є членом партії Регіонів. Але з питань мови, продажу землі, медичної та пенсійноїнреформи маю свою особисту позицію. Наприклад, стосовно надважливого для нашої країни законопроекту щодо скасування деяких положень пенсійної реформи – зниження пенсійного віку та робочого стажу і справедливого нарахування пенсій – я проголосував «за» скасування пенсійної реформи, хоча більшість  голосувала «проти». На жаль, закон не був прийнятий, не вистачило всього 6 голосів. Більшість не підтримала цей законопроект, але чому 12 депутатів від опозиції і 14 позафракційних депутатів-мажоритарників не брали участі у голосуванні? Адже багато опозиційних депутатів взагалі не прийшли на засідання або просто  відмовилися голосувати. То від чого залежить результат голосування – від «партійного кольору» чи від самої людини? – запитує Валентин Ничипоренко. – Все ж таки, я думаю, від людини. Адже ті самі депутати-мажоритарники, які не підтримали проект про зниження пенсійного віку, перед виборами були у своїх округах, спілкувались з людьми, а тому повинні розуміти, що пенсійні питання – першочергові. Незабаром буде поданий ще один законопроект щодо пенсійної реформи, і я знову підтримаю його, незалежно від того, від якої фракції він подаватиметься.

Мажоритарники мають особисту моральну відповідальність перед людьми за кожне своє голосування – переконаний Валентин Миколайович. -  Якщо вже я взявся за цю роботу – бути народним обранцем – то повинен робити все, щоб людям жилося краще.

Робота в окрузі: громадські ради та благодійний фонд

Саме з метою допомоги жителям Черкащини у вирішенні їхніх проблем Валентином Ничипоренком і було засновано благодійний фонд «Люди мають жити краще». За рахунок цього фонду фінансуватимуться програми «Допомога онкохворим дітям», «Допомога селу», «Допомога інвалідам», започатковані Валентином Миколайовичем,  коли він ще був кандидатом в депутати. Жителі Черкащини відзначають, що їм  й досі незвично, що жодна з цих програм не згорнута, що вони продовжують працювати, більше того, програми ці розширюються. Тож одним з ключових питань роботи благодійного фонду «Люди мають жити краще», порушених Валентином Ничипоренком на зустрічах з жителями міст округу, стало питання створення громадських рад, до яких увійдуть звичайні люди -  пенсіонери, підприємці, представники громадських організацій, медицини, освіти, батьківських комітетів шкіл. Валентин Миколайович наголосив на тому, що саме громадські ради мають стати тим дорадчим органом, який вирішуватиме, на які першочергові потреби населених пунктів мають витрачатися кошти благодійного фонду «Люди мають жити краще». Адже крім допомоги школам, дитсадкам, лікарням є й інші нагальні питання на місцях – саме їх і вирішуватиме громадськість конкретного міста в особі громадської ради.

Постає закономірне запитання: а звідки ж у  благодійного фонду кошти? – На це підуть мої особисті заощадження, – розповідає депутат, – а також вся моя депутатська зарплата та інші депутатські виплати, які на сьогодні складають майже 30 тисяч гривень на місяць. Також запрошую до співпраці з благодійним фондом підприємців, меценатів, всіх, хто не байдужий до проблем наших міст і сіл, – підкреслив Валентин Миколайович.

Ініціатива  законопроектів має надходити від громадян

Також одним з головних завдань своєї поїздки  округом Валентин Миколайович Ничипоренко вбачає налагодження системності у  депутатській роботі з жителями Черкащини. В містах округу працюють приймальні народного депутата, люди знають, що завжди  можуть звернутися туди з наболілими проблемами. Тож саме на роботі зі зверненнями до громадських приймалень має бути побудований діалог «депутат-виборець», – постійно наголошував Валентин Миколайович на своїх зустрічах. – Депутат не в змозі запам’ятати всю інформацію, з якою до нього звертаються виборці на місцях. Тому важливо, щоб люди письмово зверталися до громадських приймалень депутата. Лише тоді буде стовідсоткова впевненість, що жодне звернення не залишиться поза увагою. Хочу запевнити, що всі звернення перебувають на моєму особистому контролі та опрацьовуються моїми помічниками, – наголосив Валентин Миколайович.

Головна мета депутата – це законотворча діяльність. Тому на зустрічах з найбільш соціально активними верствами населення – освітянами, лікарями, підприємцями, крім обговорення проблем медичної реформи, підприємництва, освітньої галузі, Валентин Ничипоренко просив своїх виборців надавати пропозиції щодо майбутніх законопроектів. Депутат має бути посередницькою ланкою між жителями округу і Верховною Радою України, аби ініціювати саме ті законопроекти, які потребують громади на місцях, – переконаний Валентин Миколайович. Адже законопроекти стосовно освіти та спрощення оформлення спадщини, зареєстровані Валентином Ничипоренком у Верховній Раді України, – це результат спілкування саме з виборцями Черкащини.

Наприкінці травня Валентин Ничипоренко
зустрічатиметься з жителями сіл округу

За час свого перебування в окрузі Валентин Ничипоренко провів 24 робочі зустрічі у містах Черкащини, маючи змогу поспілкуватися з людьми, почути про наболіле, окреслити для себе орієнтири своєї депутатської роботи, спланувати завдання на майбутнє. У свою чергу жителі  округу ще раз переконалися, що мають депутата, який вперше не на словах, а справами доводить, що він щиро переймається проблемами своїх виборців.

- Я вдячний кожному жителю нашого округу, який прийшов голосувати. І якщо людина голосувала не за мене, в першу чергу, це -  моя провина: значить, не переконав, не достукався до серця, – говорить Валентин Миколайович. – Не потрібно думати про наступні вибори, потрібно думати про вибори минулі. Пам’ятати про те, що обіцяв, і виконувати накреслене.

 У кожному місті виборці радо зустрічали свого народного депутата як мудрого наставника і давнього знайомого, ділилися з Валентином Миколайовичем проблемами, які особливо їх турбують – і особистими, і загальними питаннями стосовно своїх населених пунктів. Дізнавшись про зустрічі з Валентином Ничипоренком, до райцентрів приїжджали і сільські жителі. Наприклад, виборці із села Чижівка Звенигородського району вручили Валентину Миколайовичу коровай, спеціально випечений подружжям Гордієнків - Надією та Іваном  а також Галиною Вдовиченко. Але зустрічі у містах Черкащини – це лише половина із запланованого депутатом. Уже наприкінці травня Валентин Миколайович Ничипоренко проводитиме зустрічі з жителями сільських населених пунктів нашого округу.
Валентин Ничипоренко: «Моя мета в Раді – втілення в життя потрібних людям законодавчих змін»

Валентин Ничипоренко: «Моя мета в Раді – втілення в життя потрібних людям законодавчих змін»

23 лютого відбулася прес-конференція депутата Верховної Ради України Валентина Миколайовича Ничипоренка для засобів масової інформації нашого округу. Розмова пройшла у конструктивному руслі, журналісти отримали відповіді на питання, які найбільше хвилюють жителів Черкащини.

- Валентине Миколайовичу, поділіться, будь ласка, своїми враженнями від перших днів роботи у Верховній Раді.

- Безумовно, мені цікаво працювати, адже я знав, куди і для чого йду, і раніше розумів, як все там відбувається. Та й ви самі усе це знаєте.

Напевно, всіх цікавить ситуація, яка нещодавно була у парламенті стосовно блокування. Моє ставлення до цього питання неоднозначне. Проблему особистого голосування депутатів, через яке і блокувався парламент, я вважаю актуальною.

Переконаний, що кожен депутат зобов’язаний ходити в парламент і особисто голосувати. Тому вимоги опозиції були справедливі – але метод блокування як спосіб вирішувати політичні питання мені не подобається. Який у цьому сенс, якщо депутати блокують, штовхаються, а потім ідуть разом пити каву? Вважаю, що керівникам фракцій потрібно було швидше домовлятися і не допускати, щоб парламент не працював скільки днів. Але нарешті результат є, парламент запрацював пленарно, і це добре. Приходити на роботу в Раду має бути обов’язком кожного депутата, він повинен працювати і безпосередньо в Раді, і у комітетах, і на округах. Так, на сьогодні я вже укомплектував повний штат юристів, які допомагатимуть мені готувати законопроекти. Разом з тим, працюють громадські приймальні в усіх районах нашого округу, налагоджується надходження державних і моїх власних коштів на виконання наших програм на Черкащині.

Читати далі »

Майбутнє шкіл - мають вирішувати громади

Питання реорганізації малокомплектних навчальних закладів сьогодні перебуває на особистому контролі народного депутата Валентина Ничипоренка.

12 лютого у сільскому клубі села Сабадаш Жашківського району було незвично людно. Приводом для збору громади села стала життєвоважлива подія - приїзд завідуючої управлінням освіти районної держадміністрації Валентини Миколаївни Савіцької та начальника управління фінансів районної адміністрації Галини Іванівни Загребельної для вирішення болючого питання – реорганізації школи І-ІІ ступенів у селі Сабадаш в навчально-виховний комплекс дошкільного навчального закладу І ступеня. Простіше кажучи, на повістці дня стояло одне питання - реорганізація сільської школи і створення на її базі дитячого садочка. Підставою для прийняття такого рішення стала економічна недоцільність утримання двоповерхового приміщення Сабадаської школи, проблеми з фінансуванням педагогічного колективу. Сьогодні в школі навчається всього 40 учнів, тож реформувавши школу в дитячий садок, можна зекономити кошти на опалення, комунальні послуги та зарплату сабадаським учителям. Але, все-таки, після жарких суперечок громада села відхилила пропозиції районного керівництва і вирішила залишити школу в селі. Це рішення сільської громади було підтримано і представником депутата Верховної Ради Валентина Ничипоренка Світланою Анатолієвною Волошенюк, яка була присутня на зустрічі громади села з керіництвом району.

- Так, питання реорганізації сільських шкіл сьогодні - одне з найболючіших питань, - ділиться своїми думками Світлана Анатолієвна. – Питання реогранізації навчальних закладів стоїть на особистому контролі нашого депутата Валентина Миколайовича Ничипоренка. Він сьогодні планував особисто бути присутнім на зборах громади села, але, на жаль, його затримала робота в комітеті Верховної Ради. Тож мені, як представнику депутата в нашому окрузі було доручено озвучити позицію Валентина Миколайовича по цій проблемі. Дійсно, у вересні минулого року Кабінет міністрів за пропозицією Міністерства освіти видав місцевим органам влади рекомендації щодо створення, реорганізації та ліквідації навчальних закладів. Мета у документа нібито добра: сформувати таку систему, яка могла б надавати високоякісні освітні послуги. При цьому ефективно використовуючи наявні ресурси та модернізуючи їх. Документ декларує, що рішення щодо створення і - головне - ліквідації навчальних закладів, повинні прийматися з урахуванням думки громадськості. Але ми всі розуміємо, що школа для села має величезне соціальне значення, закриваючи школу, ми тим самим штовхаємо село на шлях вимирання. Єдине, на що залишається сподіватися, - що, по-перше, документ має рекомендаційний характер. По-друге, низка його положень суперечать чинному законодавству. Наприклад, у сільській місцевості закривати загальноосвітні заклади можна тільки за згодою сільської громади, а не рішенням якоїсь комісії. Цікаво ще й те, що Кабмін жодним словом не обмовився про те, куди подіти «вивільнених» вчителів. Лише у Жашківському районі реорганізацію заплановано провести у Тихохутірській, Хижнянській, Шулякській та Червонокутській школах. У кожному випадку має бути вивчення конкретної ситуації і пропозиції шляхів вирішення проблеми. Наприклад, у Червоному Куті – дві школи, можливо, закриття однієї з них дійсно має економічну доцільність, звичайно, з подальшим працевлаштуванням вивільнених учителів. Чи сьогоднішня ситуація зі школою в селі Сабадаш. Школа має двоповерхове приміщення, то, можливо, варто було б тимчасово не використовувати другий поверх, відключивши його від теплопостачання, це теж економія коштів. Крім того, питання проблемних шкіл мають на місцях вирішувати представники громади, сільські інвестори, депутати сільських рад і, в першу чергу, сільський голова. Адже у нас часто сільські ради надають субвенції району не вирішивши своїх нагальних питань на місцях. Від імені депутата Верховоної Ради Валентина Ничипоренка нами було розіслано листи всім головам сільських рад округу з вимогою не підходити формально до питання реорганізації малокомплектних навчальних закладів. Адже пункт 6 статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» чітко говорить: реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості допускаються лише за згодою територіальних громад.

Крім того, такі листи були розіслані всім директорам шкіл округу та керівникам медичних закладів. В них ми просимо звертатися до нас у випадку реорганізації навчальних та медичних установ. Валентин Ничипоренко запевняє, що всім, хто цього потребує, буде надана юридична і практична допомога і що він підтримає те рішення, яке прийме громада на своєму зібранні.